Основним джерелом права в сучасній Україні є нормативно-правовий акт. Нормативно-правові акти займають особливе місце у системі правових актів. Їх необхідно відрізняти від актів застосування й тлумачення права.
Чинне законодавство містить визначення «нормативно-правовиЙ акт». Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.
Відповідно до Конституції та законів України суб'єктами нормотворення є:
- громадяни України (шляхом референдуму);
- Верховна Рада України;
- Президент України;
- Кабінет Міністрів України;
- міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, їх територіальні органи;
- інші органи державної влади, яким відповідно до законодавства надано повноваження суб'єктів нормотворення;
- Верховна Рада Автономної Республіки Крим;
- Рада міністрів Автономної Республіки Крим;
- міністерства та інші республіканські органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим;
- голови місцевих державних адміністрацій;
- територіальні громади;
- органи місцевого самоврядування.
У разі припинення суб'єкта нормотворчих повноважень (ліквідації, реорганізації тощо) питання про внесення змін, скасування чи визнання таким, що втратив чинність, нормативно-правового акта, який прийнятий (виданий) таким суб'єктом, вирішується його правонаступником або в іншому порядку, встановленому законодавством.
Для нормативно-правових актів характерні наступні ознаки:1. приймається або санкціонується уповноваженими органами держави (правотворчими органами) і в межах їх компетенції або народом (через референдум);2. завжди містить нові норми права або змінює (скасовує) чинні, чітко формулює зміст юридичних прав і обов'язків;3. приймається з дотриманням певної процедури;4. має форму письмового акта-документа і точно визначені реквізити:- вид акта (закон, постанова,указ…..);- найменування органу, який ухвалив акт (Верховна Рада України, Президент, Кабінет Міністрів України, місцевий орган влади);
- назва (лаконічна із зазначенням предмета правового регулювання)
- дата ухвалення акта;- номер акта;- дані про посадову особу, яка підписала акт (Президент України, Прем’єр - міністр України…);5. текст нормативно-правового акта повинен відповідати нормам державної мови, викладається офіційно-діловим стилем;публікується з обов'язковою відповідністю автентичності тексту офіційного зразка в офіційних виданнях (у бюлетені «Офіційний вісник України», «Офіційний вісник Президента України», «Відомостях Верховної Ради України», газетах «Голос України» та «Урядовий кур'єр»).
Остання зміна сторінки: 11-11-2014 13:43