Мабуть важко уявити собі щось прекрасніше зимового ранку у Карпатах. Навкруги ковдра білого снігу вкриває поля і дерева, яскравий відблиск сонячного проміння засліплює очі, а свіже морозне повітря перехоплює подих. Душа радіє і тішиться, але нас чекає сюрприз, і не один та ще й нажаль, неприємний!
Постає питання: про що йдеться, і що може бути поганого в цьому? Все дуже просто і абсурдно! Це, панове, зовнішній вигляд наших придорожніх ділянок. Справа в тому, що мабуть без тями зачаровані і захоплені красою тутешніх краєвидів місцеві мешканці, туристи, проїжджаючі люди та багато інших, не помічають як викидають сміття на узбіччя. А зима, як справжня чарівниця, все це ретельно приховує і маскує, щоразу присипаючи біленьким пухким снігом. Але в природі все циклічно і має початок та кінець. Так і зима закінчується на зміну їй приходить весна, і тут починають з’являтися НЕПРИЄМНІ СЮРПРИЗИ З ПІД СНІГУ у вигляді сміття.
В період коли природа оживає, кожна рослинка тягнеться до весняного сонечка, а навколо все пронизано звуками комах і птахів йдучи по вулиці думаєш: «Чому так?». Саме це питання є ключовим у даній статті. Тому не гаючи часу перейдемо до виявлення та аналізу даної проблеми.
Проблема чистоти дорожніх узбіч актуальна для нашої держави в цілому. Не важливо чи мандруєш ти шляхами східних рівнин чи мандруючими дорогами між гір, всюди на узбіччі сміття. Та особливо боляче на це дивитися, коли йде мова про Карпати, один з небагатьох куточків де ще збереглися осередки недоторканої природи, далекі від промисловості та урбанізації. Тож в чому причина, чому склалася така ситуація і виникла така проблема? Відповідь на ці питання криється у комплексі дій, та бездіяльності з боку суспільства в цілому. Для того щоб краще зрозуміти про що йдеться детально проаналізуємо причини і шляхи потрапляння сміття на дорожні узбіччя.
Перша причина, і мабуть найголовніша – це низький рівень культури та екологічної свідомості у суспільстві. В даному випадку говорячи про суспільство мається на увазі не всі його члени, оскільки в останні роки в нашій державі зустрічається багато людей, які замислюються над своїм ставленням до навколишнього середовища і місцем природи в житті людини. Та нажаль людей з низьким рівнем екологічної свідомості набагато більше, і саме це об’єднує всі фактори забруднення навколишнього середовища в тому числі засмічення узбічь. Конкретизуючи шляхи засмічення, можна виділити декілька суспільних груп, які безпосередньо причетні до цієї проблеми. Перша група – доросле місцеве населення. Формування світогляду цієї групи відбувалося за часів Радянського Союзу, для якого характерне споживацьке ставлення до навколишнього середовища та піднесення людини над природою. З шаленими темпами розвитку промисловості, екстенсивним господарюванням, і виконанням «п’ятирічок» тодішнє суспільство мало замислювалося про наслідки для природи і ще менше про виховання екологічно грамотного суспільства. В результаті пройшло не мало часу, виросло нове покоління яке зіткнулося з виникненням екологічних проблем, і виявилося зовсім не готовим до них. Більше того, ці люди самі є суб’єктами забруднення навколишнього середовища, в нашому випадку засмічення узбіч. І що найголовніше, вони самі стали батьками і не володіють достатніми знаннями і навичками для формування у своїх дітей екологічного світогляду.
З останнього аргументу випливає друга важлива суспільна група причетна до даної проблеми – це школярі. Всі ми не одноразово бачили коли повертаючись зі школи до дому, сміття від придбаних по дорозі смакуликів діти викидають просто на узбіччя. Саме проблема екологічної освіти в шкільних закладах є дуже актуальною в нашій державі. Варто зазначити, що вона не залишилася без уваги, і в останнє десятиріччя багато діячів та науковців займаються її вирішенням. Результатом даної праці стало рішення колегії Міністерства освіти і науки України «Про концепцію екологічної освіти в Україні» (від 20.12.2001р). Його основною метою є формування екологічної культури окремих осіб і суспільства в цілому. Формування навичок, фундаментальних екологічних знань, екологічного мислення і свідомості, що ґрунтуються на ставленні до природи як універсальної, унікальної цінності. Та практичне втілення даної концепції потягнуло за собою виникнення ряду проблем, які ускладнюють досягнення поставленої мети. Враховуючи те, що в даному випадку мова йде про Карпатський регіон, переважна частина якого сільське населення, проблема екологічної освіти постає особливо гостро. На превеликий жаль, рівень екологічної культури у школах на стільки недостатній, що він не дає змоги формувати покоління екологічно грамотних людей. Мала кількість годин, виділених на вивчення екології, не може дати ґрунтовних знань учням. Не всі вчителі приділяють достатню увагу даній проблемі, тому на сучасному етапі загальноосвітня школа не спроможна формувати екологічно грамотне суспільство.
Основи екологічної культури повинні формуватися в сім’ї так звана «Материнська школа» (сімейно-родинне виховання), і надалі підтримуватися та розвиватися в дошкільних, шкільних та позашкільних навчальних закладах. Формування відповідального ставлення до природи – це складний процес, успіх якого залежить не тільки від вчителя, керівника, а і від батьків та родини. Саме батькам потрібно починати формувати культуру поведінки в природі, але на жаль, це відбувається не в кожній сім'ї, причини чого наведені в характеристиці вищезгаданої суспільної групи.
Наступною, за те не менш важливою суспільною групою виступають туристи та люди які обрали наш край для відпочинку. Тут мова йде не про всіх загалом, а про так званих «чорних» туристів, які керуючись принципом «гроші заплачено – можна все» поводяться відповідним чином. Також тут слід згадати велику кількість приватних будинків, садиб, магазинів та кіосків, які теж вносять свою лепту в згадану проблему. Туризм, який нерозлучно пов'язаний з природним середовищем і залежить від його якості, реагує на всі зміни мислення і суспільних потреб людей. Через збільшення кількості вільного часу, розвиток комунікацій та зростання доходів він стає більш доступним і масовим. Його стрімке зростання призвело до того, що він все більше стає важливим чинником покращення матеріального стану місцевих мешканців. Але туризм має два обличчя і разом з позитивними сторонами приносить багато проблем, пов’язаних з цим. Брак розуміння негативних наслідків розвитку туризму приводить до того, що його часто сприймають як панацею для вирішення господарчих проблем регіону та добрий спосіб для покращення рівня життя його мешканців. Та це помилкове переконання. Туризм як вогонь – можна приготувати на ньому борщ, але також можна спалити власний будинок.
Шансом на уникнення негативних наслідків туризму є так званий врівноважений розвиток туризму. Він є своєрідною формою компромісу, спроба знаходження «золотої середини», яка дозволяє поєднати природничі, економічні та суспільні потреби. Врівноважений туризм – це концепція розвитку туризму, сприятливого для середовища, яка передбачає його «екологізацію». Стержнем цієї концепції є екотуризм, який є найчистішою формою подорожі, сприятливої середовищу, оскільки відбувається на територіях з найкращими природними краєвидами, а його учасниками є люди з високою екологічною свідомістю і природничою вразливістю
Визначаючи шляхи засмічення узбіч варто згадати ще одну суспільну групу, а саме людей, які проїздом відвідують наш край. Кожен з нас хоча б раз бачив як прямо з проїжджаючого авто через відкрите вікно летить непотріб, який залишається нам на згадку. Сюди слід віднести також зупинки під час подорожі на обід, перекус, відпочинок після яких все сміття залишається на придорожніх ділянках.
Звичайно всі вище згадані аргументи слід пов’язати з відсутністю спеціально облаштованих місць для зупинки, відсутністю сміттєвих баків вздовж доріг тощо, та основною причиною все ж таки є низький рівень екологічної культури громадян. Безкінечно можна жалітися на байдужість і бездіяльність влади, відсутність контролю і таке інше. Треба діяти! Слід починати з себе і особистого прикладу. Перестати викидати сміття будь-де, робити зауваження іншим, та гідно виховувати наших дітей. Тільки спільними зусиллями можливо щось змінити на краще!
Ярослава Рещук,
Провідний фахівець відділу рекреації,
зв’язків з громадськістю та міжнародної співпраці
Карпатського біосферного заповідника
Остання зміна сторінки: 05-02-2014 18:57