Необхідні зміни до законодавства про стягнення аліментів

defaultПорядок стягнення аліментів регулюється різними нормативно-правовими актами, зокрема: Сімейним кодексом України, Законом України «Про виконавче  провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень та іншими.

Згідно зі ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягненням нею повноліття та відповідно до ч. 3 ст. 181 аліменти на утримання дитини за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною другою статті 182 Сімейного кодексу України визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу, якою встановлено визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.

Якщо рішення суду про стягнення аліментів не виконується в добровільному порядку, його примусове виконання покладається на органи державної виконавчої служби  за місцем проживання або роботи боржника.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред’явлення позову. Згідно з частиною другою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до рішення суду аліменти сплачуються до досягнення дитиною повноліття. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років. В разі навчання, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, та також самі діти, які продовжують навчання.

Для примусового стягнення аліментів необхідно отримати в суді, який приймав рішення, виконавчий лист та пред’явити його до виконання до територіального органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення (місцем роботи, проживання боржника). В разі відповідності виконавчого листа ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження»  державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ та відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Розмір заборгованості за аліментами визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення суду які присуджені у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. При визначенні суми заборгованості державний виконавець також зобов’язаний враховувати встановлений статтею 182 Сімейного кодексу України мінімум суми аліментів на одну дитину в місяць. Заборгованість за аліментами, які присуджені у твердій грошовій сумі визначається виходячи із суми визначеної в рішенні.

За наявності спору питання про розмір заборгованості по аліментам вирішується за заявою заінтересованої особи в судовому порядку.

Мінімальний розмір аліментів, який має бути сплачений боржником у відповідному місяці, повинен становити   не  менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для  відповідного віку дитини. Дану суму встановлено  відповідними Законами України «Про державний бюджет України на «відповідний» рік».

Якщо боржник не сплачує аліменти у визначений в рішенні строк, державний виконавець обчислює розмір заборгованості зі сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього  стягувача і боржника.

Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що якщо боржник ухиляється від сплати аліментів, і розмір заборгованості по аліментам становить в сукупності суми платежів за 6 місяців, державний виконавець звертається до правоохоронних органів про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за ст. 164 Кримінального кодексу України.

Однак, як показує практика даний захід є неефективним.

Остання зміна сторінки: 13-11-2013 11:44