Звільнення з роботи працівника за власним бажанням регламентується ст.38 КЗпП України. Звільнення за даною статтею є широко поширеною, разом з тим звільнення за власним бажанням має свої нюанси. Правильне звільнення працівника за власним бажанням з дотриманням норм чинного законодавства, кожної букви закону, позбавить Вас додаткових витрат, судових розглядів та пов'язаних з ними стресових ситуацій.
Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Фактом попередження являється письмова заява працівника подана адміністрації у відповідному порядку. В заяві працівник зазначає дату звільнення та причину звільнення "власне бажання" або іншу поважну причину. Письмова заява подається працівником роботодавцю, а якщо той відмовляється прийняти її, працівник може відправити заяву поштою. При цьому днем подання заяви на звільнення буде вважатися дата реєстрації листа в журналі вхідної кореспонденції підприємства.
Заяву про звільнення працівник може подати як під час роботи, так і у випадку відсутності на роботі у зв'язку з відпусткою, тимчасовою непрацездатністю, відрядженням або з яких-небудь інших причин. Важливо лише, щоб роботодавець вчасно, за два тижні, був у письмовому вигляді сповіщений про намір працівника припинити трудові відносини.
Можливе звільнення працівника до виповнення двотижневого терміну у строки які просить працівник з поважних причин:
переїзд на нове місце проживання;
переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
вступ до навчального закладу;
неможливість проживання в даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
вагітність;
догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом;
догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом першої групи;
вихід на пенсію;
прийняття на роботу за конкурсом.
Вагомість причини звільнення працівник повинен довести адміністрації документально. Наприклад, якщо це переїзд на нове місце проживання, то в цьому разі в паспорті працівника повинен бути штамп про зняття з реєстрації, вступ до навчального закладу-відповідний виклик на навчання з навчального закладу і т. п. День звільнення (по закінченню двотижневого терміну) являється останнім днем роботи. В цей день адміністрація повинна видати працівнику трудову книжку та розрахунок з врахуванням компенсації за невикористану відпустку. Перед виплатою розрахунку, адміністрація повинна письмово повідомити працівника про суму належну йому до розрахунку (ст.116 КЗпП України).
Навіть після того як наказ про звільнення підготовлений, в день звільнення роботодавцю необхідно пам'ятати, що:
а) у випадку, якщо працівник протягом терміну, що залишається до звільнення з моменту подання заяви, змінює своє рішення з приводу звільнення (тобто бажає й далі працювати на даному підприємстві), то в такому випадку звільнення працівника не проводиться (за умови, що на його місце не запрошений (не прийнятий) інший працівник, якому відповідно до КЗпП (ст. 38) не може бути відмовлено в укладанні трудового договору);
Підтвердженням того, що на роботу приймається інший працівник, може бути подання новим працівником заяви про приймання його на роботу на дане підприємство на посаду, з якої звільняється попередній працівник, наказ керівника про приймання нового працівника або про переведення на дану посаду працівника з іншого структурного підрозділу, що знаходиться в іншому населеному пункті й т.д.
б) у випадку, якщо по закінченні терміну, який залишається до звільнення з моменту подання заяви, працівник не був звільнений з роботи (з ним не був виконаний розрахунок і йому не була видана "на руки" трудова книжка) і він:
1) не наполягає на звільненні, трудовий договір залишається діючим, а заява працівника про звільнення втрачає свою юридичну чинність;
2) наполягає на звільненні, то працівник має повне право не виходити на роботу після закінчення терміну з моменту подання заяви. При цьому до моменту видачі трудової книжки й проведення з ним остаточного розрахунку відповідно до ст. 117 КЗпП роботодавець повинен виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Також, якщо роботодавець не видає наказ і не бажає звільняти працівника з роботи, останній може звернутися з вимогою про дострокове припинення трудового договору до органу, що займається розглядом трудових суперечок.
Це єдиний випадок у КЗпП, коли такий орган може розглянути суперечку про припинення трудового договору. Відносно розрахунків із працівником необхідно пам'ятати, що у випадку, якщо працівник в останній день звільнення не працював, і із цього приводу сторони не мають претензій, то остаточний розрахунок повинен бути зроблений не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Це можливо, якщо працівник написав заяву про звільнення, перебуваючи у відпустці, при цьому вказавши в заяві датою звільнення останній день відпустки.
Якщо в заяві дата звільнення працівником не вказується взагалі, роботодавець не має права прийняти заяву працівника про звільнення, оскільки вона вважається невірно оформленою (не містить конкретної вимоги, а тому й не може бути задоволена).
Головний спеціаліст управління В.І. Федірцан
Остання зміна сторінки: 04-09-2013 16:33