З 1 січня 2013 року вводиться в дію єдиний Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Метою створення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є зібрання в єдиному реєстрі даних про власників, про права власності не нерухоме майно, земельні ділянки, про іпотеку, про податкову заставу, про накладення арешту.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно є єдиною державною інформаційною системою, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, а також технічні дані про об'єкти нерухомого майна (технічну інвентаризацію), суб'єктів речових прав, правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна.
Органи державної реєстрації прав, державні реєстратори забезпечують достовірність інформації, її захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних, їх оперативний пошук і документальне відтворення процедури державної реєстрації прав, оперативне надання витягів про зареєстровані права та/або їх обтяження з Державного реєстру прав.
Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначений постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1141.
Відповідно до частини 11 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі – Закон) датою і часом державної реєстрації прав та їх обтяжень вважаються дата і час реєстрації відповідної заяви в органі державної реєстрації прав. Слід зазначити, що частиною 1 статті 15 Закону встановлено, що реєстрація заяви і прийняття рішення про реєстрацію прав є окремими етапами процедури реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Прийняттю рішення про проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передує встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію. Таким чином, момент державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і момент державної реєстрації заяви про проведення такої реєстрації співпадають за умови, що відсутні передбачені законодавством підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Тобто, Закон встановлює єдиний момент реєстрації, яким є реєстрація відповідної заяви. А з моментом реєстрації частина 3 статті 3 Закону пов'язує безпосередньо момент виникнення відповідних прав.
Положеннями Закону, а саме частиною 6 статті 15 передбачено, що у разі якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав державним реєстратором встановлено, що подані інші заяви про державну реєстрацію прав на те саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження. При цьому заява розглядається тільки після прийняття рішення державним реєстратором щодо попередньо розглянутої заяви і внесення ним відповідного запису до Державного реєстру прав.
Отже, створення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є однією із засад щодо реформування у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та принесе полегшення в отриманні інформації з нього як громадянам, юридичним особам, так і органам державної влади.
Головний спеціаліст сектору державної
реєстрації речових прав на нерухоме
майно реєстраційної служби
Рахівського районного управління юстиції Н.Ю.Федірцан
Остання зміна сторінки: 26-11-2012 10:20