Ще 1 липня 2004 року Верховна Рада України ухвалила Закон „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, який визначав правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав. Однак система державної реєстрації прав, передбачена цим законом, не була створена.
Відтак виникла необхідність у регулюванні відносин, пов’язаних з державною реєстрацією прав на нерухоме майно, на якісно новому рівні. І от 11 лютого 2010 року Верховна Рада України прийняла Закон „Про внесення змін до Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” та інших законодавчих актів України”, яким попередній закон викладено у новій редакції та внесено зміни до деяких законодавчих актів, що регулюють відносини, пов’язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно.
Закон передбачає створення єдиної системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і визначає нові підходи до державного регулювання цивільних правовідносин у цій сфері як щодо процедури державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, так і до системи органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюватиметься за принципом „єдиного вікна”, який полягає у тому, що в одному органі будуть реєструватися всі права та обтяження на нерухоме майно як на земельні ділянки, так і на об’єкти, розташовані на них.
Новий підхід щодо побудови системи органів державної реєстрації є виваженим та ґрунтується на тому, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Закон розширив перелік речових прав на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації. Згідно зі статтею 4 закону обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, яке належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:
1) право власності на нерухоме майно;
2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;
3) інші речові права відповідно до закону;
4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
При цьому, речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно.
На відміну від існуючого стану, відповідно до якого Цивільний кодекс України в залежності від способів набуття права власності на нерухоме майно, по-різному визначає момент виникнення права власності на майно (з часу державної реєстрації права власності на майно, державної реєстрації договору у державному реєстрі правочинів), з 1 січня 2013 року на законодавчому рівні буде встановлено єдиний момент виникнення прав на нерухоме майно. Моментом виникнення прав на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, є момент їх реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. В свою чергу, датою і часом державної реєстрації прав та їх обтяжень вважається дата і час реєстрації відповідної заяви в органі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Встановлені і гарантії захисту для власників, які набули право власності до набрання чинності Законом. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої Законом, якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов’язкової реєстрації таких прав.
Важливе значення для захисту прав власності має і той факт, що буде створено та забезпечено функціонування єдиної державної інформаційної системи, яка міститиме відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об’єкти та суб’єктів цих прав – Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.
Отже, нова система державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в порядку, визначеному Законом, повноцінно функціонуватиме з 1 січня 2013 року. Наразі ж Міністерство юстиції України, Державна реєстраційна служба України спільно з іншими органами державної влади вживає всі необхідні заходи для її запровадження.
Начальник реєстраційної служби А.І. Делятинчук
Остання зміна сторінки: 15-10-2012 15:18