Писанкарство на Рахівщині - віск і тисяча років традицій
Писанкарство на Рахівщині - віск і тисяча років традицій
Рахівщина - це не лише про гори і Тису. Це край, де живе одне з найдавніших українських мистецтв - писанкарство, що передається з покоління в покоління вже сотні років.
Яка вона - рахівська писанка?
Погляньте на неї - і одразу зрозумієте: це не просто розфарбоване яйце. Гуцульська писанка Рахівщини вражає багатоколірністю і геометричністю. Її поверхня розділена на поля, всередині яких - цілий всесвіт орнаментів: ромби, квадрати, зірки, решітки, стилізовані коники й олені, меандри. Подекуди зустрічаються справжні триярусні композиції, розбиті на дрібніші сегменти - як мініатюрна архітектура на шкаралупі.
Кольорів у такій писанці від п'яти до семи, і всі - теплі, насичені. Гуцули казали просто: чим більше кольорів - тим писанка чарівніша. Орнамент щільний, але не дрібний - більш повітряний, ніж у сусідів з Івано-Франківщини чи Буковини. Він перегукується з місцевою вишивкою та різьбленням - це єдина мова карпатського мистецтва.
Більше ніж краса
Для гуцулів Рахівщини писанка була справжнім оберегом - готову писанку берегли цілий рік до наступного Великодня.
Осередками писанкарства на Рахівщині були Рахів, Лазещина, Кваси, Богдан, Чорна Тиса.
Як її створювали?
Гарячим бджолиним воском і писачком - крок за кроком, шар за шаром. Фарби колись варили з лушпиння цибулі та бруньок вільхи. Яйце розписували сирим - і називали його "жива писанка". Ця традиція на Гуцульщині жива досі.
У народі кажуть: «Світ існує доти, поки живе писанка». То ж - пишімо, бережімо, передаємо далі!
На фото колекція великодніх писанок з села Богдан Рахівського району. Зібрана у 1911 році Гіядором Стрипським. Зберігається у Етнографічному музеї в Будапешті.
Джерела інформації:
Пилип Р. І. Художньо-стилістичні особливості традиційної писанки Закарпаття. Науковий збірник Закарпатського музею народної архітектури та побуту : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. «Дослідження, збереження, відтворення та популяризація культурної спадщини» (Ужгород, 26–27 черв. 2015 р.). Ужгород : Видавництво Олександри Гаркуші, 2016. С.
