Історія району

У XIII ст. Угорщина повністю оволоділа гірськими районами Закарпаття. Поступово сюди стали прибувати та селитися угорські феодали.

За часів входження закарпатських земель до складу Австро-Угорщини сюди було переселено багато німецьких колоністів, за участі яких відбувалося становлення лісопереробної галузі. Величезним поштовхом до соціально-економічного розвитку цього краю стало будівництво залізної дороги до Рахова та Ясіня, яка була здана в експлуатацію 15 серпня 1895 року. Будували залізницю 16 тисяч італійців та спеціалістів з інших країн Європи.

У листопаді 1918 року рахівчани рішуче піднялися на боротьбу за визволення та возз’єднання краю з українським народом. 5 січня 1919 року в смт. Ясіня було скинуто місцевий уряд і утворено Гуцульську республіку на чолі з Степаном Клочураком, яка протрималася до 11 червня 1919 року.

21 березня 1919 року в Угорщині перемогла пролетарська революція. У квітні Раду робітників, солдатів і селян у Рахові очолив П. Попенко. Наприкінці того ж року, коли завоювання угорської революції були втрачені, притисянські поселення зайняли румунські війська. Запанували терор і пограбунки.

Під час входження Закарпаття (тодішня назва – Підкарпатська Русь) до складу Чехословаччини населені пункти Рахівщини активно розвивалися як осередки туризму. Рахів у той час називали „гуцульським Парижем”. Фашистська окупація часів другої світової війни завершилася визволенням району, як і всього Закарпаття, частинами Радянської Армії в жовтні 1944 року. У 1945 році район, як і все Закарпаття, увійшов до складу УРСР.

За останні 67 років Рахівщина змінилася, тут набули розвитку промисловість, освіта, культура. Зараз у районі нараховується 34 загальноосвітні школи I-II та I-III ступенів. У них навчається майже 16 тисяч учнів, а в 37 дитячих дошкільних закладах виховуються близько півтори тисячі дітей. Діють 6 лікарень на 680 ліжок, 17 амбулаторій та 13 фельдшерсько-акушерських пунктів. Вулиці Районного центру прикрасили новобудови: житлові масиви, торгові та культурні центри. В багатьох куточках району з’явилися нові підприємства.

Новий етап розвитку Рахівщини розпочався у 1991 році, коли Україну проголосили незалежною суверенною державою.

Нині в Рахівському районі проживають понад 90 тис. жителів. Серед них представники близько 30 національностей і народностей. В етнічному складі переважають українці (етнічна група гуцулів), яких загалом 70 відсотків, 10 відсотків – румуни, 9 – угорці. Дещо менше росіян, чехів, словаків, німців, італійців, білорусів, євреїв. У зв’язку із високогірним розташуванням, високою лісистістю густота населення незначна: на один квадратний кілометр припадає в середньому по 47,7 жителів. Населені пункти розташовані, як правило, в гірських ущелинах, у долинах численних рік і потоків.

Національний склад населення позначається на особливостях релігійного та культурного життя Рахівщини. Сьогодні тут діють 33 православні громади, 18 – греко-католицьких, 6 – римо-католицьких, є також кілька громад свідків Бога Єгови, представники інших конфесій. Тільки за останні 5 років у районі побудовано і реконструйовано 13 храмів, які здійнялися догори високими куполами-банями.